Л.Кучма допомогає В.Путіну підверстати Україну під Росію?
4 ноября 2002 11:30 / / Международные новости // В мире
Євген Голибард
Просмотров: 304 // Комментариев: 0
Колись Сам Найперший Секретар викликав київських Перших секретарів „на килим”, а нині викликають колишніх секретарів на Саміт. Саміт СНД.
Народ дивується: „СНД – це де?” Бо толку від того невизначеного утворення – ніякого. Жартівники вправляються у розшифруванні цієї абревіатури: „союз ночі і дня”, „ставка на дурість”, „самим належить думати” „співдружність номенклатурних діячів” тощо.
Леонід Данилович давно ігнорує подібні жарти, а тому, у повній співдружності з послом РФ в Україні В.Чорномирдіним, прилетів до Москви за два дні до саміту голів держав з нагоди 10-річчя безглуздої співдружності – СНД.
Співдружності, сумнівна доцільність існування якої в її московському варіанті давно відома всім і утримується лише на пропагандистському допінгу Кремля та особистій відданності деяких колаборантів. Бо існує фактично лише в його інтересах, тоді як насправді незалежні не хочуть бути жодною мірою залежними від Москви.
Щоправда, у пана Кучми, для якого це вже сьома протягом поточного року зустріч з паном Путіним, є з цього приводу дещо інша думка. Частково він її висловив на зустрічі з представниками московської інтелігенції українського походження, де закликав до тіснішої співдружності і єднання з Росією та запевняв у світлому майбутньому цього єднання.
Президент України мав досить часу, щоб до відкриття саміту детально обговорити зі своїм російським візаві основні сценарні моменти подальшого єднання, а також привселюдно запевнити російський істеблішмент у своїй повній лояльності під час і після відкриття „Року України в Росії”.
За назвою цього „Нью-Переяславського шоу”, як його вже встигли назвати деякі інтернетні коментатори, стоїть привчання суспільної думки до „входження” України у склад Росії терміном на один рік – Україна буде в особливий спосіб репрезентувати себе в Росії протягом року.
Російські верховоди, звичайно, сподіваються не стільки на те, що одним роком перебування України в Росії не обмежиться, скільки на те, що Росія сама чимдалі нахабніше входитиме в Україну своїми капіталами, загарбуючи щораз більше власності, перебираючи на себе українські стратегічні підприємства, змінюючи демографічну ситуацію в Україні на користь росіян та інших російськомовних, окуповуючи інформаційний, економічний та інші простори нашої держави, щоб цією повзучою експансією перетворити нашу державу в ненашу. Що вже й зараз, за підтримки і активної участі нашого гаранта Конституції, робиться на очах всієї світової спільноти.
Українська сторона на саміті знову нагадала про необхідність створення зони вільної торгівлі. Російська сторона знову підтримала цю пропозицію. І знову, як і два-три роки тому, все залишиться по-старому: російське мито на труби і ряд інших товарів з України. А звідси – від'ємне сальдо у нашій торгівлі з Росією.
Посол Росії в Україні Віктор Чорномирдін: „Зону ужє создано, она сущєствуєт, но сущєствуют із'ятія…”
Додамо, що „із'ятія” на користь Росії існують не тільки в економічних стосунках між двома державами, а й у стосунках військових, інформаційних, географічних (наприклад, кордони), національних, демографічних тощо. А якщо відверто, то майже самі лише „із'ятія”, тобто – вилучення. Вилученя українських інтересів на користь російських. Так, наприклад, на сьогодні вже більше як 200 позицій українського експорту вилучено зі списку вільної торгівлі.
Українські парламентарії надто скептично оцінюють, як саме СНД, так і доцільність присутності на ньому української сторони.
Леонід Кравчук, колишній президент України: „За час мого президентства ми прийняли на засіданнях глав держав і урядів в СНД близько тисячі (!) різних документів. Жоден з них – я офіційно заявляю – не був виконаний. А зараз в СНД зовсім ніяких рішень не приймається і він давно перетворився у президентський клуб за інтересами.”
Складається враження, що СНД існує як фіговий листочок, яким Росія хоче прикрити свої сороміцькі наміри щодо України. До того ж, Москва не може заспокоїтися після чергового розширення НАТО, а отже, на протидію об'єднаній Європі, вперто намагається проштовхнути ідею створення так званого євроазійського оборонного союзу на базі СНД.
Імперія будь-що прагне зберегти себе. А без України, – самі розумієте – яка вже там імперія. Свого часу Москва покладала великі надії на республіки Балтії. Пам'ятаєте, як на рубежі 90-х років щоденні випуски теленовин з Москви розпочиналися з репортажів про „гноблення росіян” в Латвії, „реакційний” парламент Естонії, „націоналістичні” тенденції в Литві.
Спроби Москви задавити Балтію брехливою інформацією (і навіть танками!) не мали успіху. Прибалти чітко собі усвідомили, що стоїть за співдружністю з кремлівськими мудрецями. Нині вони вже чітко прямують до НАТО та Європейського Співтовариства і не хочуть мати ніяких справ із сумнівним СНД.
Павло Мовчан, заступник голови Комітету у закордонних справах Верховної Ради України: „Росія чіпляється за СНД, аби відновити свій вплив на теренах колишнього СССР. СНД – це, більшою мірою, політичний інструмент, а не економічний. Від СНД немає жодної користі. Натомість є очевидне намагання В.Путіна підверстати під Росію колишні союзні республіки. Нам треба орієнтуватися на шлях і позицію прибалтійських держав.”
Мета московської верхівки є очевидною: прибрати до рук Україну. Ця мета є постійним елементом російської політики. Зрештою, подібні намагання „старшого брата” колись поширювалися також на Польщу і Фінляндію. Патріотичні народи цих країн вирвалися з-під пазурів російського двоглавого орла і нині живуть приспівуючи. Як і належить патріотичним народам.
Євген ҐОЛИБАРД
Полезная ссылка: Покупай и продавай на MirTorga.com - размещай БЕСПЛАТНО аукционы, объявления, прайс-листы и идеи. Зарабатывай деньги!
Если вы заметили орфографическую, стилистическую или другую ошибку на этой странице,
просто выделите ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter.
|